Вячеслав Кутовий

08.10.2013 року в Верховній Раді України зареєстрований законопроект за № 3373 «Про адміністративно-територіальний устрій»

Деталі

Категорія: Законотворча діяльність

Опубліковано: Середа, 09 жовтня 2013, 09:47

Робота над цим законопроектом розпочалася одразу після виборів до Верховної Ради 28 жовтня 2012 року. Проаналізувавши хід виборчої кампанії та самі вибори, Вячеслав Кутовий поставив собі за мету з’ясувати чому саме таким чином розподілені виборчі округи та як можна унеможливити маніпуляції з поділом цілих районів навпіл під окремого кандидата. В процесі аналізу виникло декілька питань:

1. доцільність існуючих меж районів (з урахуванням кількості населення в цих районах); 

2. про статус міст обласного значення, який наданий містам, які не те, що не можуть утримувати інфраструктуру та установи, пов’язані з цим статусом міст обласного значення, а ще й потребують дотації з державного бюджету.

 

В Київській області на даний час 25 районів, в яких проживає 1 723 869 людей, з яких 1 067 399 - міське населення, 656 470 – сільське (згідно офіційної інформації Головного управління статистики в Київській області). З них 1 310 195 мають право голосу на виборах (кількість бюлетенів,  яка була передбачена для голосування 28 жовтня 2012 року). 

 

Чисельність населення на 1 серпня 2013 року та середня за  січень–липень 2013 року
	На 1 серпня 2013 року			Середня чисельність за
				січень–липень 2013 року
	все населення	міське	сільське	все населення	міське	сільське
Київська область	1723869	1067399	656470	1722961	1066086	656875
у т.ч.
м.Біла Церква	210653	210653	–	210786	210786	–
м.Березань	16591	16591	–	16567	16567	–
м.Бориспіль	59845	59845	–	59695	59695	–
м.Бровари	98675	98675	–	98462	98462	–
м.Васильків	36800	36800	–	36736	36736	–
м.Буча	29081	29081	–	28782	28782	–
Ірпінь (міськрада)	78646	78646	–	78460	78460	–
Обухів (міськрада)	33592	33149	443	33568	33125	443
м.П-Хмельницький	27916	27916	–	27930	27930	–
м.Фастів	48200	48200	–	48218	48218	–
м.Ржищів	7549	7549	–	7540	7540	–
м.Славутич	25033	25033	–	24930	24930	–
райони
Баришівський	36557	11007	25550	36617	11010	25607
Білоцерківський	48985	13808	35177	49020	13794	35226
Богуславський	35643	16852	18791	35687	16839	18848
Бориспільський	52758	–	52758	52728	–	52728
Бородянський	57331	35199	22132	57354	35167	22187
Броварський	68473	18166	50307	68504	18164	50340
Васильківський	57876	21616	36260	57885	21618	36267
Володарський	18051	6296	11755	18098	6297	11801
Вишгородський	72627	32495	40132	72563	32410	40153
Згурівський	17337	5324	12013	17391	5331	12060
Іванківський	30547	10641	19906	30611	10633	19978
Кагарлицький	34108	13776	20332	34170	13767	20403
К.-Святошинський	160371	77283	83088	159603	77054	82549
Макарівський	37799	11600	26199	37895	11596	26299
Миронівський	34973	11924	23049	35000	11944	23056
Обухівський	35803	19015	16788	35791	18964	16827
П.-Хмельницький	29072	–	29072	29187	–	29187
Поліський	5901	651	5250	5914	655	5259
Рокитнянський	28246	11418	16828	28255	11407	16848
Сквирський	38292	16675	21617	38332	16695	21637
Ставищенський	23269	6926	16343	23306	6927	16379
Таращанський	29572	11351	18221	29621	11381	18240
Тетіївський	32466	13369	19097	32443	13349	19094
Фастівський	31250	9408	21842	31295	9400	21895
Яготинський	33981	20461	13520	34017	20453	13564

 

Аналіз таблиці показує наступне: Києво-Святошинський - найбільший, має кількість населення 160 371 мешканців; Поліський район  має кількість населення 5 901 мешканців, але вони однаково мають Районну раду та Районну адміністрацію, на утримання яких витрачається кошти платників податків. Наступний район, який був розглянутий – Згурівський. Кількість населення – 17 337 мешканців, фактично в 9,2 рази менший, ніж Києво-Святошинський, але також має Району адміністрацію, Районну раду, Прокуратуру, Суди, Податкову та інші державні установи, на утримання яких витрачаються кошти платників податків.

 

Наступне цікаве питання  - міста обласного значення в Київській області.

           1.     В Київській області на даний час 12 міст обласного значення, з яких 8 є містами обласного значення та районними центрами.  М. Ірпінь має особливий статус відповідно до Закону України «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування м. Ірпені, селища Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області» від 5 квітня 2001 року.  М. Славутич отримав статус обласного значення як місто-супутник ЧАЕС.

           2.     З 12 міст обласного значення 8 отримало дотацію на здійснення державних повноважень (таб. 1). В 4 здійснюється вилучення до державного бюджету (таб.2)

 

Таблиця 1

	.12 р. І кошик	.12 р. дотація	.13 р. І кошик	.13 р. дотація
Біла Церква*	157 837,9	198 043,0	167 294,6	205 120,5
Березань*	14 376,5	18 217,6	16 062,1	17 583,3
Бровари*	106 779,7	5 753,0	127 528,1	1 250,6
Буча	18 325,3	28 766,7	22 713,5	29 010,0
Васильків*	42 585,2	5 745,7	43 932,4	8 683,4
Ірпінь	98 357,2	16 661,7	120 914,5	446,6
Переявлав-Хмельницький*	29 073,9	5 821,0	29 774,7	8 353,6
Ржищів	6 092,5	7 738,1	6 406,6	7 973,8
Разом	473 428,20	286 746,80	534 626,50	278 421,80

*одночасно районні центри

 

Аналіз таблиці № 1 засвідчує, що в 2012-2013 рр. дотація вирівнювання фактично залишилась незмінною (8 325), хоча дохідна частина бюджету збільшилась на 61 198,30.

 

Таблиця 2

	.12 р. І кошик	.12 р. вилучення	.13 р. І кошик	.13 р. вилучення
Бориспіль*	163 374,0	90 961,5	197 178,4	91 219,6
Обухів	62 301,2	1 702,0	66 929,4	12 897,2
Славутич	78 799,5	28 063,4	87 662,7	31 575,6
Фастів*	71 332,4	10 355,4	74 923,3	6 888,6
Разом	375 807,10	131 082,30	426 693,80	142 581,00

*одночасно районні центри

 

Аналіз таблиці № 2 засвідчує, що в 2013 році вилучення збільшено на 11 498,70, з яких найбільше збільшення вилучень, а саме 11 195, 20 (м. Обухів), хоча дохідна частина в м. Обухів збільшилась всього на 4 628, 20.

 

         3.     Порівняльний аналіз таблиці №1 та таблиці №2 вказує на те, що в межах Київської області касовий розрив між виліченням до бюджету та дотацією з бюджету становить в 2012 році 155 664, 50 грн., а в 2013 році – 136 140, 80 грн.

Виходячи з вищевказаного, проглядається нераціональне використання коштів платників податків, які в більшості випадків витрачається на утримання роздутого адміністративного апарату. Також прослідковується зміна меж виборчих округів під окремих кандидатів в депутати Верховної Ради. Щодо статистики в межах України, на сьогоднішній день ми маємо:

1. 490 районів;
2. 178 міст республіканського та обласного значення;
3. 23 міста, в яких знаходиться 97 районів (крім Києва та Севастополя).

Зареєстрований  Вячеславом Кутовим законопроект «Про адміністративно-територіальний устрій» пропонує впорядкувати адміністративно-територіальний устрій України таким чином щоб були  збалансовані бюджетні витрати на утримання адміністративного апарату, враховані інтереси територій та громади для їх подальшого сталого розвитку. Щодо можливих витрат після прийняття закону, то вони будуть покриті за рахунок економії коштів при скороченні штату адміністративного апарату та зменшення кількості державних та інших установ.

 

Проект

Вноситься

народним

депутатом України

Кутовим В. Г.

(реєстраційний № 319)

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

”Про адміністративно-територіальний устрій“

 

Цей Закон визначає правові засади адміністративно-територіального устрою в Україні.

 

РОЗДІЛ І.  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1.    Визначення термінів 

 

1) Адміністративно-територіальний устрій – передбачена законами територіальна організація держави з метою забезпечення найбільш оптимального вирішення завдань та здійснення функцій суспільства і держави. 

2)  Адміністративно-територіальна одиниця (далі – АТО) – компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 

3) Громада –  адміністративно-територіальна одиниця базового рівня, що складається з одного або декількох поселень, має визначені в установленому законом порядку межі, що співпадають з межами сусідніх громад та є територіальною основою для діяльності органів місцевого самоврядування. 

4) Область – адміністративно-територіальна одиниця, яка виділяється з урахуванням природних і економічних особливостей території, історичного розвитку, кількості населення, транспортного сполучення. 

5) Район – адміністративно-територіальна одиниця з населенням не менше 150 тис. жителів, що складається з громад і є складовою частиною області. 

6)  Поселення – компактно заселене місце постійного проживання людей, що має сталий склад населення, власну назву, визначені межі та зареєстровано в порядку, передбаченому цим Законом. До його складу входять: місто, селище та село. 

7)  Місто – поселення з компактною, переважно багатоповерховою забудовою, яке має розвинуту соціальну структуру, необхідну для надання соціальних послуг. 

8)  Селище – поселення з переважно садибною забудовою, яке має елементи соціальної та комунальної інфраструктури, з чисельністю постійного населення більше 1 тис. осіб. 

9)  Село – поселення, що за своїми показникам не є містом та селищем.

 

Стаття 2.    Нормативно-правова база

  

Адміністративно-територіальний устрій України регулюється Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

 

Стаття 3.    Принципи формування адміністративно-територіального устрою

 

Адміністративно-територіальний устрій України ґрунтується на принципах єдності та цілісності державної політики, поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, рівності соціально-економічного розвитку областей, з урахуванням її історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

 

Стаття 4.    Система адміністративно-територіального устрою

  

Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища, села. На їх основі формуються адміністративно-територіальні одиниці на підставі та в порядку, визначеним цим Законом.

 

РОЗДІЛ ІІ. АДМІНІСТРАТИВНО – ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОДИНИЦІ

 

Стаття 5.    Громада

 

Громади в залежності від категорії адміністративного центру поділяються на такі типи: міські, селищні та сільські. 

Громада утворюється шляхом об’єднання поселень навколо міста чи селища, де розміщено більшість місць працевлаштування мешканців цього міста, селища та навколишніх поселень. 

Склад громади визначається шляхом віднесення до неї поселень, що знаходяться в кращій доступності до її адміністративного центру порівняно з центрами інших громад. 

Юрисдикція органів місцевого самоврядування громади поширюється на всю територію громади.

Поселення, визначене адміністративним центром громади, є місцем знаходження ради громади та її виконавчого органу.

 

Стаття 6.    Область

 

До складу адміністративно-територіального устрою України входять: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська області.

 

Стаття 7.    Район

 

На рівні району забезпечується діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування районного рівня, які здійснюють надання населенню визначених законом публічних послуг, надання яких безпосередньо у громадах є неможливим або нераціональним.

Адміністративний центр району визначається з врахуванням історично складених традицій, географічного розташування, наявності інфраструктури, яка дозволяє розмістити необхідні установи та служби територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів управління органів місцевого самоврядування району.

 

Стаття 8.    Район у місті

 

В містах чисельністю понад 300 тис. жителів, крім міст зі спеціальним статусом Київ та Севастополь, за рішенням рад відповідних громад можуть створюватись райони в місті. 

Кількість населення в кожному районі у місті повинна складати не менше 150 тис. жителів.

 

Стаття 9.    Міста зі спеціальним статусом – Київ та Севастополь

 

На території міста зі спеціальним статусом Києва реалізується повноваження громади, району та області. З цією метою створюються адміністративно-територіальні одиниці – місто Київ та райони в місті Києві.

Повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади міста Київ, та районів у місті Києві визначаються чинним законодавством. 

На території міста зі спеціальним статусом Севастополя реалізуються повноваження громади та району. З цією метою створюються адміністративно-територіальні одиниці – місто Севастополь та райони в місті Севастополь.

Повноваження органів місцевого самоврядування міста Севастополь та районів в місті Севастополь, місцевого органу виконавчої влади міста Севастополь визначаються чинним законодавством.

Внесення змін до адміністративно-територіального устрою міст зі спеціальним статусом Києва та Севастополя здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством.

 

Стаття 10.  Встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць

 

Межі громад визначаються: 

1) по лінії Державного кордону України;

2) на суходолі – за характерними точками та по лініях рельєфу; 

3) на річках та струмках – по середині головного фарватеру судноплавних річок, посередині несудноплавних річок або посередині їх головного рукава, посередині струмка; 

4) на природних водоймах – по лінії, розташованої на середині водного простору, між берегами суходолу адміністративно-територіальних одиниць; 

5) на штучних водоймах – відповідно до лінії меж, що проходили на місцевості до їх утворення, а у разі утворення чи зміни меж адміністративно-територіальних одиниць після утворення штучних водойм – відповідно до пункту 4 цієї статті;

6) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через ділянки річок та струмків – таким чином, щоб відповідні споруди повністю знаходились в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці; 

7) на автомобільних дорогах – таким чином, щоб полотно дороги знаходилось виключно в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці; 

Межі, що встановлені по річці, струмку чи іншій водоймі, не підлягають перенесенню внаслідок зміни обрису їх берегів, рівня води чи зміни русла. 

Межі району встановлюються по межах громад, які входять до його складу, з громадами, що входять до складу сусідніх районів.

Межі області встановлюються по межах районів, які входять до її складу, з районами, що входять до складу сусідніх областей.

Відображення меж адміністративно-територіальних одиниць на кадастрових планах та винесення їх на місцевість здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, його підрозділами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. 

Межі адміністративно-територіальної одиниці вважаються встановленими після прийняття відповідного закону.

 

РОЗДІЛ ІІІ.  УТВОРЕННЯ ТА ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ

 

Стаття 11.    Порядок утворення, реорганізації та ліквідації громад

 

Рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію громади приймається Верховною Радою України у формі закону.

Ліквідація громади проводиться, якщо вона не відповідає ознакам, визначених цим Законом. Ліквідація громади здійснюється шляхом приєднання її території до інших суміжних громад.

Закон про утворення чи реорганізацію громади має містити: її назву, адміністративний центр, перелік населених пунктів, що увійдуть до її складу, та межі на топографічній карті місцевості в масштабі 1:50000 з виносками в більш детальному масштабі ділянок, де межі проходять по забудованій території.

До проекту закону про утворення, реорганізацію і ліквідацію громади суб’єкт законодавчої ініціативи додає: 

1) рішення ради громади (у випадку реорганізації громади); 

2) фінансово-економічне обґрунтування; 

3) відомості про: 

а) наявні та пропоновані площу та межі території громад, яких стосується подання;

б) наявні та пропоновані дані щодо складу, чисельності населення та інші демографічні показники в громадах, яких стосується подання; 

в) наявний та пропонований розподіл між громадами бюджетних установ та організацій, які надають соціальні та адміністративні послуги відповідно до повноважень, віднесених законодавством до громад, а також підприємств комунального господарства; 

г) затверджений та розрахунковий внаслідок утворення чи реорганізації громад обсяг доходів та видатків бюджетів громад, яких стосується подання, на рік, в якому вноситься відповідне подання; 

д) наявні та пропоновані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структура органів місцевого самоврядування та територіальних підрозділів виконавчої влади; 

4) висновок Кабінету Міністрів України щодо проекту закону з обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення та відповідності новоутвореної громади критеріям, встановленим цим Законом. 

Перенесення центру громади до іншого поселення цієї громади без зміни її меж відбувається в порядку, встановленому абзацами 1, 2, 3 цієї статті. У разі внесення пропозицій щодо перенесення адміністративного центру громади, до законопроекту додаються відомості про:

а)  чисельність населення та інші демографічні показники у поселеннях, яких стосується подання; 

б)  наявність у поселенні, до якого пропонується перенести адміністративний центр, приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; 

в) доступність поселення, до якого пропонується перенести адміністративний центр, для жителів поселень, які знаходяться в межах відповідної громади.

 

Стаття 12.    Порядок утворення, реорганізації та ліквідації районів

 

Рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію району приймається Верховною Радою України у формі закону. 

Закон про утворення чи реорганізацію району має містити: його назву, перелік сільських, селищних, міських громад, які увійдуть до його складу, адміністративний центр. 

До проекту закону про утворення, ліквідацію, реорганізацію району суб’єкт законодавчої ініціативи додає:

1) фінансово-економічне обґрунтування;

2) топографічну карту місцевості в масштабі 1:100000 із зазначенням нових меж району або нового адміністративного центру;

3) відомості про:

а) наявні та пропоновані площу та межі територій районів, яких стосується подання;

б) наявні та пропоновані дані щодо складу, чисельності населення районів, яких стосується подання; 

в) наявні та пропоновані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структура органів місцевого самоврядування району, територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

 

Стаття 13.   Порядок реорганізації областей

 

Рішення про реорганізацію областей приймається Верховною радою України у формі закону.

Закон про реорганізацію області має містити інформацію щодо: переліку сільських, селищних та міських громад, які увійдуть до її складу, адміністративний центр області.

До проекту закону про реорганізацію області суб’єкт законодавчої ініціативи додає: 

1)     фінансово-економічне об ґрунтування; 

2)  адміністративну карту місцевості в масштабі 1:250000 із зазначенням нових меж областей та адміністративного центру;

3)    відомості про:

а) площу області у існуючих та нових межах;

б) наявні та пропоновані дані щодо складу та чисельності населення областей, яких стосується подання;

в) наявність бюджетних установ обласного рівня  з надання адміністративних та соціальних послуг; 

г) наявні та передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структуру та склад органів місцевого самоврядування області, місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади. 

Перенесення центру області до іншого міста цієї області без зміни її меж відбувається в порядку, визначеному в абзаці 1, 2, 3 цієї статті. У разі внесення пропозицій щодо перенесення адміністративного центру області, до проекту закону додаються відомості про: 

а) чисельність населення у містах, яких стосується подання;

б) наявність у місті, до якого переноситься адміністративний       центр, приміщень, будівель та споруд для належного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування області, місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

 

Стаття 14.  Порядок утворення та ліквідації поселень, віднесення їх до категорії сіл та селищ, встановлення та зміна їх меж

 

Рішення про утворення нового поселення приймається у випадку постійного проживання в ньому не менше 50 осіб протягом одного року, якщо межі такого поселення територіально віддалені від меж сусіднього поселення більш як на 500 метрів чи розділені природним бар’єром. 

Рішення про ліквідацію поселення приймається у випадку виїзду чи смерті його останнього жителя чи приєднання його до іншого поселення.

Рішення про утворення, ліквідацію та віднесення поселення до категорії сіл чи селищ, встановлення та зміни їх меж приймаються радою громади, в межах якої знаходиться відповідне поселення.

Рішення про утворення поселення, віднесення поселення до категорії села чи селища має містити його назву та територіальні межі.

Рішення про утворення поселення, його ліквідацію в зв’язку з приєднанням до іншого поселення, віднесення його до категорії села, встановлення та зміни його меж приймається з урахуванням рішень загальних зборів за місцем проживання жителів відповідного поселення, а у разі, якщо при цьому змінюються межі сусідніх поселень – також за результатами загальних зборів за місцем проживання цих поселень.

Рішення про віднесення поселення до категорії селища чи виведення його з цієї категорії приймається з урахуванням результатів консультативного опитування жителів відповідного поселення.

 

До проекту рішення додаються:

1)   обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення; 

2)  довідка про рішення загальних зборів громадян за місцем проживання відповідно до абзацу 5 цієї статті чи консультативного опитування відповідно до абзацу 6 цієї статті; 

3)  довідка про обсяг видатків, пов’язаних із прийняттям відповідного рішення та джерела їх відшкодування; 

4) кадастровий план, топографічна карта місцевості із зазначенням місцезнаходження поселення або існуючих та нових меж у разі зміни межі села чи селища;

5)  відомості про: 

а) площу та кількість населення відповідного поселення, а у разі підготовки проекту рішення про зміну меж поселення – також площу та кількість населення в нових межах цього поселення та тих поселень, межі яких при цьому змінюються;

б) перелік наявних в поселенні закладів освіти, охорони здоров’я, підприємств комунального господарства, соціального та культурного призначення, суб’єктів господарювання у сфері торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування населення, про житловий фонд; для села та селища – також про наявність в його межах підприємств, а у разі підготовки проекту рішення про зміну меж поселення – також про відповідні показники в нових межах цього поселення та сусідніх поселень, межі яких при цьому змінюються. 

Рішення про створення, ліквідацію чи віднесення його до категорії села чи селища, а також виведення його з категорії села чи селища, встановлення та зміна його меж вступає в силу одразу після внесення цих відомостей до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць.  

 

Стаття 15.  Порядок віднесення поселень до категорії міст, встановлення та зміна меж міст

 

Рішення про віднесення поселення до категорії міст чи виведення його з цієї категорії, встановлення та зміну меж міста приймається Верховною Радою України у формі закону.

Рішення про віднесення поселення до категорії міста чи виведення його з цієї категорії приймається з урахуванням результатів консультативного опитування жителів відповідного поселення. 

Суб’єкт законодавчої ініціативи вносить до Верховної Ради України проект закону з питань, зазначених в абзаці 1 цієї статті, за пропозицією відповідної ради громади. До законопроекту з питань, зазначених в абзаці 1 цієї статті, суб’єкт законодавчої ініціативи додає: 

1) висновок Кабінету Міністрів України щодо відповідного проекту закону;

2) подання відповідної ради громади; 

3) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення; 

4) довідку про результати консультативного опитування населення поселення; 

5) довідку про обсяг видатків, пов’язаних із прийняттям відповідного рішення та джерела їх відшкодування; 

6) кадастровий план та топографічну карту місцевості із зазначенням місцезнаходження поселення, а у разі, якщо пропонується змінити межі поселення – із зазначенням його існуючих і нових меж; 

7) відомості про: 

а) площу та чисельність постійного населення поселення, його демографічні показники, за наявності – історичні підстави для надання йому статусу міста; в разі внесення подання про зміну меж міста – також про його площу та кількість населення в нових межах;

б) перелік наявних в поселенні закладів освіти, охорони здоров’я, підприємств комунального господарства, соціального та культурного призначення, суб’єктів господарювання у сфері торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування населення, обсяг  житлового фонду, а у разі внесення подання про зміну меж міста – також про відповідні показники в нових межах; 

в) обсяг доходів та видатків бюджету громади, в межах якої знаходиться поселення, на поточний рік;

 

Стаття 16.  Надання містам статусу обласного підпорядкування

 

До категорії міст обласного підпорядкування можуть бути віднесені міста, які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту промисловість, комунальне господарство, державний житловий фонд з кількістю населення понад 50 тисяч чоловік, у випадку, якщо це є необхідним для подальшого економічного, соціального розвитку цих міст і не потребує дотації вирівнювання з Державного бюджету України. 

В окремих випадках до категорії міст обласного підпорядкування  можуть бути віднесені міста з кількістю населення менше 50 тисяч чоловік, якщо вони мають важливе історичне, соціально-культурне, промислове значення, обґрунтовану перспективу подальшого економічного та соціально-культурного розвитку, зростання демографічних показників і не потребують дотації вирівнювання з Державного бюджету України. 

До категорії міст обласного підпорядкування не можуть бути віднесені міста зі статусом районного центру.

 

Стаття 17.  Надання містам статусу районного підпорядкування

 

До категорії міст районного підпорядкування можуть бути віднесені селища, які мають промислові підприємства, комунальне господарство, державний житловий фонд, мережу соціально-культурних закладів і підприємств побуту,з кількістю населення понад 10 тисяч чоловік.

 

Стаття 18.  Найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць

 

Найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць відбувається з урахуванням історичних, культурних, географічних умов та особливостей.

Рішення про найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць приймається Верховною Радою України у формі закону. 

Рішення про найменування чи перейменування територіальної одиниці приймається радою громади. 

Проект закону щодо надання назви адміністративно-територіальної одиниці, її адміністративного центру чи їх перейменування подається суб’єктом законодавчої ініціативи з наступними додатками: 

1) висновок Кабінету Міністрів України щодо проекту закону з обґрунтуванням доцільності прийняття відповідного рішення; 

2) подання відповідної ради; 

3) довідку про результати консультативного опитування населення адміністративно-територіальної одиниці з відповідного питання;

4) довідка про обсяг видатків, пов’язаних з прийняттям відповідного рішення та джерела їх відшкодування. 

Рішення про найменування, перейменування територіальної одиниці вступає в силу після внесення цих відомостей в Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць. 

При найменуванні чи перейменуванні адміністративно-територіальної чи територіальної одиниці не допускається: 

1) присвоєння територіальній одиниці назви іншої територіальної одиниці, що вже існує в межах відповідної громади; 

2) присвоєння громаді назви іншої громади, що вже існує на території відповідної області;

 

Стаття 19.  Державний реєстр адміністративно – територіальних одиниць

 

Адміністративно-територіальні одиниці, що мають закріплену за ними територію і населення, що постійно проживає в них, підлягають обліку і реєстрації.

Відомості про адміністративно-територіальні одиниці включаються до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць (далі – Державний реєстр). 

Державний реєстр формується та ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань регіонального розвитку.

Порядок ведення Державного реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. 

Відомості, що містяться в Державному реєстрі, є відкритими. Доступ до даних Державного реєстру забезпечується у відкритій формі через мережу Інтернет.  

Надання витягу з Державного реєстру за письмовим запитом сплачується у порядку і розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. 

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування звільняються від сплати за надання за їх письмовим запитом відомостей з Державного реєстру лише у випадку здійснення ними повноважень, визначених законом.

 

Стаття 20.  Фінансове забезпечення

 

Вирішення питань адміністративно-територіального устрою, зазначених в цьому Законі, крім питань, пов’язаних з веденням Державного реєстру, відбувається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, одержаних у формі цільової субвенції з Державного бюджету України. 

Витрати, пов’язані з веденням Державного реєстру, здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

 

РОЗДІЛ IV.   ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з 25 жовтня 2015 року.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Положення «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР», затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року (Відомості Верховної Ради УРСР, 1981 р., № 12, ст. 179).

          протягом шести місяців з дня набуття чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону; 

      протягом трьох місяців з дня набуття чинності цим Законом, підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України перелік законодавчих актів, які мають бути визнані такими, що втратили чинність у зв’язку з набранням чинності цього Закону, зміни до бюджетного, податкового, земельного та іншого законодавства, прийняття яких випливає з цього Закону;

    протягом року з дня набрання чинності цим Законом затвердити Порядок ведення Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць.

4. Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць починає функціонувати через 3 місяці після затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку ведення Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць.